Під час червневих розвідок у Погоні дослідники натрапили на кераміку ІХ століття та залишки зруйнованого храму, а архівні матеріали змінили уявлення про час заснування обителі.
Археологічні розвідки на території Погінського монастиря тривали 8–19 червня 2026 року. У них брали участь представники Карпатського національного університету імені Василя Стефаника та 14 студентів першого курсу спеціальності історія та археологія. Дослідження проводили без розкопок, використовуючи візуальне обстеження місцевості, архівні матеріали, фотофіксацію та картографування. Під час робіт на території сучасної пасіки зафіксували залишки фундаменту давнього монастиря.
«Очевидно, це залишки від тієї церкви, яку розбили комуністи у 1950 році. Монастир тоді дуже постраждав. На місці келій комуністи збудували психоневрологічний диспансер. Це приміщення досі є», — каже Світлана Боян-Гладка.
За словами керівниці експедиції, доцентки кафедри етнології і археології Світлани Боян-Гладкої, під час радянського періоду монастир зазнав значних руйнувань. Вона розповіла, що військові прострелили щонайменше вісім ікон, однак частину образів вдалося зберегти. Також дослідники зафіксували усні свідчення місцевих жителів, які розповідають про приховування церковних речей у землі.
«Також місцеві розповідають, що закопували церковні речі у землю, аби їх не знищили окупанти, але були випадки, що такі знахідки виявляли більшовики та забирали їх», — каже Світлана Боян-Гладка.
За допомогою австрійських військових карт XVIII–XIX століть учасники експедиції визначили місце розташування давнього монастирського цвинтаря. Він знаходився на пагорбі навпроти храму, через став у напрямку Тисмениці. Нині ця ділянка виглядає як звичайний пагорб, і видимих слідів поховань не виявлено. Окрім цього, дослідники встановили старі паломницькі маршрути, частина яких пролягає поблизу сучасних доріг та стежок.
«Він розташовувався на пагорбі навпроти церкви, через став, у бік Тисмениці, де зараз починаються стації. Зараз — це просто горб. Слідів від цвинтаря ми не знайшли», — розповідає Світлана Боян-Гладка.
У лісовій місцевості неподалік нової церкви знайдено фрагмент кераміки, який ідентифікували як зразок лука райковецької культури ІХ століття. Артефакт виявили на поверхні ґрунту та визначили за участю старшого викладача кафедри Ігоря Кочкіна. Також зафіксовано сліди старих доріг, зокрема маршруту через ліс.
«Це — зразок кераміки від посуду. Ми його знайшли на поверхні землі. Він належить до лука-райковецької культури. Цей артефакт ідентифікував мій колега, старший викладач кафедри етнології і археології Ігор Кочкін», — говорить дослідниця.
Під час досліджень також уточнили історію заснування монастиря. Раніше вважалося, що обитель виникла у ХІІІ столітті, однак архівний документ, переданий ігуменом Терентієм Цапчуком, свідчить про її існування вже в середині ХІІ століття. За цими ж відомостями, територія монастиря сягала близько 100 гектарів, з яких 42 гектари становили оброблювані землі. У користуванні монахів були також ліси та сади.
«Отець Терентій Цапчук передав мені документ, який засвідчує про ще раніше заснування — середина ХІІ століття. Він теж вивчає історію монастиря, і ми обмінюємося архівними документами», — каже Світлана Боян-Гладка.
«У ХVІІ–ХVІІІ століттях у них були навіть два сади, розміщені на горбах, а поміж дерев вони садили городину. Тобто такі тераси були», — говорить Світлана Боян-Гладка.
Наразі дослідники готують наукову публікацію за результатами розвідок та працюють з архівами України і Польщі. Вони планують отримати дозвіл на проведення повноцінних археологічних розкопок, щоб детальніше дослідити виявлені фундаменти та територію монастиря.
«Зараз мої колеги — кафедра етнології та археології Карпатського університету на чолі із завідувачем, професором Миколою Кугутяком — активно працюємо в архівах України та Польщі. Шукаємо інформацію про Погінський монастир. Це — лише початок великої роботи. Надіємося, наступного року отримаємо від Інституту археології НАН України дозвіл на археологічні дослідження, тобто шурфування грунту чи копання, щоб детальніше дослідити виявлені фундаменти», — каже Світлана Боян-Гладка.
