У Білій Скелі на Прикарпатті археологи обстежили залишки печерного монастиря з каплицею та келіями, що частково збереглися після руйнувань минулого століття.
У 2025 році Карпатська історико-археологічна експедиція кафедри етнології і археології Карпатського національного університету імені Василя Стефаника виявила та обстежила печерну обитель у селі Раковець Городенківської міської територіальної громади Коломийського району. Про результати повідомили у пресслужбі університету. За технічними особливостями спорудження та характером вирубаних пазів для кріплення дерев’яних дверей пам’ятку датують ХІІІ–ХІV століттями. Водночас наскельні зображення біля входу, зокрема ікона Пресвятої Богородиці з Дитям Ісусом і скульптурне погруддя Діви Марії з вінком, імовірно створені у ХVІ–ХVІІ століттях.
Навесні 2026 року дослідження продовжили разом із місцевими краєзнавцями Михайлом Федаком, Ярославом Каштанюком та Федором Гураком. Учасники експедиції віднайшли так звану Монастирську стежку, яка починалася приблизно за 300 метрів від Раковецького замку біля третього яру та тягнулася вздовж Дністра на південь орієнтовно на 200 метрів. Цей шлях привів дослідників до урочища Стінка, відомого як Біла Скеля. Скельний виступ має ширину близько 25 метрів, висоту 8 метрів і розташований приблизно за 50 метрів над рівнем Дністра.
Під час обстеження встановили, що тут існував печерний монастир, який складався з каплиці та двох келій. Значна частина комплексу не збереглася у первісному вигляді. За переказами місцевих жителів, у 1960-х роках обитель була пошкоджена вибухом під час видобування каменю для будівництва, через що західна частина споруди була зруйнована. До нашого часу дійшли східна стінка каплиці з вівтарем і залишки двох келій.
Каплиця має приблизні розміри 2,5 на 3 метри та висоту близько 2,5 метра. Вівтар, вирубаний у скелі, сягає 1,2 метра заввишки та 0,6 метра завширшки. Перед ним розташоване наскельне зображення ікони, а над ним висічено хрест у колі, сформований чотирма трикутниками. Стіни споруди округлі, ретельно вирівняні та прошліфовані, а верхня частина нагадує купол. У нижній частині вівтаря вирізано хрест із розширеним нижнім раменом, відомий як могила Адама, над яким є невелика ікона. На бічній стінці збереглися чотири хрести в колі, виконані білою, синьою та жовтою фарбами.
Перед вівтарем також зафіксовано графічне зображення, яке, ймовірно, представляє святого Онуфрія Великого, а праворуч від нього на стінці є зображення лева. У самій каплиці помітні численні сліди підтісувань і підправлень, що свідчать про використання дерев’яних конструкцій у внутрішньому облаштуванні. Перша келія, розташована поруч, має ширину близько 3 метрів і висоту 2,5 метра, а в її стіні вирізано ікону з п’ятьма хрестами довкола. Друга келія зазнала найбільших руйнувань, однак її форма і розміри вказують на житлово-побутове призначення, а також імовірне розташування входу до комплексу саме з цього боку.
Над печерним монастирем виявили вирівняний майданчик довжиною 16 метрів і шириною 9 метрів. По обидва боки розташовані джерела, одне з яких діє донині. Дослідники також звернули увагу на антропоморфні зображення у верхній частині каплиці, що можуть свідчити про давніше походження пам’ятки. Виявлені хрести в колі з розширеними кінцями мають витоки у дохристиянській традиції та були поширені в оздобленні кам’яних храмів давнього Галича ХІІ–ХІІІ століть.
«Відкриття печерного монастиря в урочищі Біла Скеля є важливим внеском у вивчення історії чернецтва та сакральної спадщини Середнього Подністров’я. Подальші дослідження можуть відкрити нові сторінки духовної та культурної історії Прикарпаття», — зазначили в університеті.
