19 грудня особливий день для дорослих та малечі, адже в цей день приходить святий Миколай та залишає дарунок всім слухняним під подушкою.
Журналіст Типового Франківська вирішив дізнатися у прикарпатців, чи пам'ятають вони свій особливий та найцінніший подарунок на Миколая.
Всі, хто поділився своїми спогадами дитинства згадують свято з теплою усмішкою. Який же подарунок закарбувався в пам'яті прикарпатців?
Спогади відрізняються одне від одного. У кожного прикарпатця Миколай був особливо креативний.
З посмішкою згадує цей чарівний та святковий день ексміністр культури України, актор театру Євген Нищук:
- З самого дитинства День Святого Миколая - це одне з найулюбленіших свят. Воно завжди зачаровувало магією очікуванням того, що ось-ось ти отримаєш такий бажаний подарунок. Зазвичай, це було те, чого ти бажав впродовж тривалого часу і знали про це не лише Миколайко, а й батьки та старші брати. Знаючи мої вподобання - це часто були речі, що стосуються спорту — футбольний м’яч, хокейна клюшка, одного разу Миколай приніс мені дуже модні на той час лижі - того року я був особливо чемним (сміється). Я дуже радів таким подарункам. Звісно, були і дрібніші подарунки, я також дуже любив отримувати книжки - пригодницькі, історичні, фантастичні.
Спогади про це свято у мене досі дуже теплі і день Святого Миколая залишається улюбленим і у дорослому віці. Я радий, що цю традицію зараз ми передаємо своїм дітям. До речі, мій син нещодавно мені розповідав, що він до досить дорослого віку щиро вірив, що до нього приходить Миколайко і що зовсім випадково він побачив подарунок "від Миколая" задовго до свята, захований у шафі. Він тоді дуже засмутився, дізнавшись, що Миколайко "працює у співробітництві" з татком.
День Святого Миколая - це свято добра; це свято, яке завжди стимулювало дітей бути слухняними, бо завжди батьками промовлялося - "Ти, звісно, можеш попросити подаруночок у Миколая, але при цьому ти маєш гарно поводитись, гарно вчитись, бути чемним, а якщо ні - отримаєш різочку від чортика".
Євген Нищук пригадує, як будучи юним актор грав одну яскраву та світлу роль, що закарбувалася в його пам'яті.
- Веселі спогади про це свято і з юних років. Я часто брав участь у театральних імпрезах, присвячених цьому дню. Пригадую, як ми розігрували один яскравий твір, що був написаний Іваном Малковичем. Так сталось, що я грав роль Янгола. В мене були великі крила та світла одежа, а Остап Ступка - був Чортиком. Він провокував дітей на пустощі, а я - навпаки бути чемними. Але в кінці всі дітки отримували подарунки - солодощі і всі обіцяли наступного року поводитися ще краще. Будьте і ви слухняними і у вас все буде добре, а Миколайко - принесе вам гарні подаруночки!
Ось у письменника Тараса Прохаська Миколай асоцієються із дідусем та його найціннішим подарунком.
- Для мене найціннішими подарунками були в горах у перші роки мого життя. Мій дідо робив миколайчиків з горіха. Досить було цікаве. Голова була з горіха, з вати робив бороду, розмальовував личко, а зверху одягав митру з позлітки. Тоді це все прикріплював на патичок та ставив так у яблуко. Ось такий приходив мені Миколай. Що тоді я найдивовижніше реагував, що і зараз розумію досі найціннішого нічого не було.
Як розповідає відома франківська блогерка-актора Іра Вихованець, що її Миколай ніколи не приходив без особливого для неї дарунку:
- Пам'ятаю, що від чотирьох років кожного року в своєму листі до Дня Святого Миколая я писала, що хочу ліхтарик. Досі не знаю, чому писала саме, що хочу ліхтарика. І знаєте, Миколай завжди залишав мені ліхтарик. Пригадую, що завжди була гора подарунків, але я старанно шукала свого ліхтарика. Мама завжди говорила, що як скільки подарунків, а мені потрібно саме цей. В результаті я мала цілу колекцію різних ліхтариків. Але, на жаль, її я не зберегла, деякі ліхтарики я віддала своєму дідусеві.
Ділиться своєю сімейною традицією на День Святого Миколая начальник управління архітектури Орест Кошик:
- Мені День Святого Миколая запам'яталося не якимось конкретними подарунками. А саме тим, що в нас у дитинстві було прийнято, що Миколай приносить подарунки на балкон. Пригадую, коли ми жили з сім'єю у двокімнатній квартирі в "хрущовці", то подарунки отримували не як заведено 19 грудня зранку під подушкою, а напередодні ввечері 18 грудня. Ми з братом завжди бігли на балкон і заглядали, чи щось там є. Заставали той момент запакованих подарунків, і з радістю заносили їх до кімнати. Саме з таких яскравих спогадів про подарунки, хто старшого віку, то пам'ятає такі речі, як гра "Мототрек" та "За рулем".
Крім того, ми ще на Миколая завжди їхали в село до бабусі, де теж чекали на нас з братом подарунки від Святого Миколая.
Про різку на День Святого Миколая згадує і народна депутатка Оксана Савчук:
- Свято Миколая в дитинстві для мене було найочікуванішим. Я знала, що святий.Миколай щось обов'язково принесе. Завжди писала листа. І половину з мого переліку Миколай старався принести. Коли я ходила в садок, наша сім’я жила в гуртожитку. Щоразу я дуже хвилювалася, чи Миколай правильно знайде мою кімнату. Бо в гуртожитку був довгий коридор з кімнатами, і багато дітей там жило. Одна надія – моя кімната була передостання в кінці коридору. А от коли ми переїхали у власну квартиру, я заспокоїлася. Бо знала, що Миколай точно зайде туди, де буду спати саме я. Одного разу святий Миколай приніс мені ляльку з довгим синім волоссям. Вона була схожа на сучасних Барбі, з набором одягу. Таких ляльок тоді практично ні в кого не було. Мама купила її в Польщі. Як це було круто, просто неймовірно! До речі, коли Миколай приходив і приносив цукерки, шапку, шарф, то це теж було дуже цінним подарунком і великим святом. Ну, але та лялька, то було дуже круто!
Якось на свято Миколая я була в селі в діда з бабцею. Прокидаємося зранку, а дід знайшов у себе під подушкою різку. Підходить до мене, жартуючи: "То, певно, Миколай щось переплутав. Бо мав тобі принести ту різку, а поставив мені". Зараз ми всі дорослі. Я сама мама. Але з таким же захватом очікую на свято Миколая. Ми всі хочемо бути щасливими, чекаємо, що саме в такі моменти і в такі свята з нами трапиться диво. Тож нехай у ніч Миколая здійсняться мрії: і маленькі, і дорослі.
Своїми спогадами про Миколая поділилася перша заступниця міського голови Вікторія Сусаніна:
- Аромат солодощів і мандаринів - це найперша моя асоціація зі святом Миколая. Коли прокидалась, то в першу чергу заглядала під подушку. Як і для кожної дитини, натрапити там на щось цікаве - було справжнім щастям. Але найцінніші мої подарунки Миколай залишив поруч неї - санки з кермом і короткі лижі.
Я виросла в гірській місцевості, де снігопади були звичним явищем. Тож подарунки були не лише омріяні, але й дуже практичні! Відчуті з їх допомогою позитивні емоції й досі дарують приємні спогади.
Хочу побажати, щоб усі діти мали змогу вірити в диво і щоб Миколай прийшов до всіх. З святом добра і дитинства!
День Святого Миколая для кожного особливе свято, яке залишає теплі та радісні спогади на довгі роки.
