Один з провідних вчених України, біохімік, доктор біологічних наук, професор, лауреат премій «Scopus Awards Ukraine» та «Web of Science Award Ukraine», завідувач кафедри біохімії та біотехнології факультету природничих наук Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, автор понад 200 наукових праць, опублікованих переважно у провідних міжнародних виданнях (індекс Гірша 38 у Scopus) Володимир Лущак нещодавно увійшов до рейтингу ТОП-2% – найбільш цитованих науковців світу! Знайомтесь!
На підготовку якісного фахівця йде 10 років праці
До початку семінару зі студентами якихось півтори години. Ми зустрічаємось на кафедрі вранці. Приходить професор, заглядає до прочинених дверей: шукаємо місця для розмови і фото. За одними в лабораторіях та аудиторіях працюють студенти, за іншими – колеги-викладачі. Хоча згодом, під час розмови, розумієш, що всі вони колеги – і студенти, і викладачі.
«Нам студенти не байдужі, – говорить професор Володимир Лущак. І додає, – всіх студентів ми знаємо по імені. До нас приходять сильні абітурієнти. Сильніші, ніж на інші спеціальності. І це не перебільшення – це звичайні цифри, відкриті цифри».
Студенти-біохіміки факультету природничих наук Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника вже з першого року навчання можуть працювати в науковій лабораторії. Це особливість кафедри біохімії і біотехнології, каже професор Лущак. В Україні, запевняє він, такого немає ніде. Як і в інших навчальних закладах, тут також є лекції, лабораторні роботи, практичні заняття. Однак є ще дещо – індивідуальна підготовка і особливий педагогічний підхід.
«Підготовка якісного фахівця – це 10 років роботи. Це вже має бути добрий студент. Людина має достигнути. Відповісти на три питання з білета – це тільки прелюдія. Допуск до основного екзамену. Але ті, хто був допущений, самі хочуть іти далі. Ми можемо спілкуватися годинами. Але це вже не іспит – це дискусія. Це суперечка науковців. Так готуються фахівці міжнародного рівня, робиться наука», – говорить професор.
Студенти часто приходять зі шкіл з поганими знаннями в окремих галузях, розповідає далі Володимир Лущак. Хоч загалом ЗНО здають добре. І це проблема не тільки учнів, а часто й вчителів. Учень може мати світлу голову, але потрапити до рук поганого вчителя, який не вміє, або не хоче пояснити.
Тож на кафедрі біохімії та біотехнології розробили унікальну систему підготовки. Цю програму підтримав ректорат. Було створено особливі умови для підготовки. Впродовж року заповнюються прогалини шкільного курсу, наприклад, з математики чи хімії, біології. А далі починається вища школа.
Через цю «особливу» систему, кажуть на кафедрі, професорові Лущаку часто дорікають. Мовляв, «мордує» студентів. Ставить надто високі вимоги. Однак, воно себе виправдовує.
«Студенти починаючи з 2 курсу мають наукові семінари. Це найскладніший рівень підготовки. Ці студенти привозять перші місця з конкурсів, конференцій. Вони отримують нові знання – це найцінніша річ у світі».
Дивитися, але не бачити
Що легко дається, легко проходить. Тому на результат треба багато працювати. Роками. Однак і за цих обставин результату досягає не кожен, – говорить професор Володимир Лущак.
«Що ви тут бачите?» – питає мене професор і показує пробірку, взяту з-поміж десятків інших з лабораторного штатива.
«Пробірку. Пластикову. Цифри. Рідину», – кажу я.
І так багато хто, веде далі професор. Десятки, сотні, тисячі людей побачать те саме. Навіть науковці. І лише один побачить там відкриття. Бо відкриття не робляться – все вже давно є в природі. Але його треба побачити, – каже Володимир Лущак. А більшість дивляться, але не бачать.
«Наука – це комбінація знань, які ти отримав. Мусиш бути зацікавлений тим, що ти робиш. Насильно неможливо робити науку. Якби я їх заставляв, нічого б не було. Відчіпного тут нема. Ніхто не працює «від напасті». Їх мотивує вміння і бажання щось знайти. Кожен студент отримує якийсь проєкт, в результаті якого він щось «відкриває». Звісно, мені часто відомо, що саме він відкриє, але мені важливо, щоби студент сам для себе відкрив, що він чогось вартий, що він знайшов щось нове! Еврика!»
Тотальна самопосвята
Переважна більшість випускників спеціальності працюють в діагностичних лабораторіях Івано-Франківська та області, з гордістю про своїх колег говорить професор Володимир Лущак. Вони грамотно можуть провести лабораторну діагностику. Вони цього навчені під час багаторічного теоретичного навчання, яке примножене і закріплене в лабораторіях.
«Ми дуже гнучкі і мобільні в плані підготовки фахівців. Якщо в чомусь є потреба, запит, ми запроваджуємо навчальний курс, і готуємо фахівця. Наприклад, ми зосередилися на підготовці сучасного біолога з експериментальної біології. Це не описова дисципліна. На основі кількісного аналізу ми робимо біологічні висновки. Ми не просто описуємо якійсь біологічний феномен, а шукаємо його причини. Тоді з’являється можливість керувати процесом у бажаному напрямку».
Дехто з випускників стали викладачами. Тепер вже вони готують фахівців з мікробіології, медичної хімії, клінічної біохімії, інших дисциплін і в ПНУ, і в Медичному університеті Івано-Франківська, а також в інших закладах інших міст.
Частина випускників працюють на підприємствах харчової промисловості як фахівці з оцінки якості продукції – вони визначають біологічні параметри продукції.
Але найвищий пілотаж підготовки фахівця, якщо так можна сказати, це коли випускник кафедри біохімії та біотехнології ПНУ залишається в науці. І це, говорить Володимир Лущак, напевно, найважче. Адже наука вимагає тотальної посвяти.
«Ти майже не маєш вихідних, у тебе коротка відпустка, майже ніякого особистого життя. Ти фанатик. Ба більше, ти творець!».
Найкраща кафедра
Сьогодні науковці кафедри біохімії та біотехнології ПНУ працюють над кількома амбітними вітчизняними та міжнародними проєктами. Один з них щодо впливу на процеси старіння організму, зокрема людини. Інтенсивні процеси старіння починаються в середньому віці. У когось швидше, у когось повільніше. Науковці-біохіміки ПНУ працюють над тим, як вплинути на ці процеси, аби вони розвивалися повільніше.
«У рамках виконання українсько-німецького проекту по вивченню здорового старіння мозку та способам сповільнення цього старіння у партнерстві з професоркою університету міста Тюбінгену (Німеччина) Ольгою Гаращук на моделі мишей ми вивчали комплекс показників, які мають відношення до старіння, особливо мозку. Нам вдалось описати і встановити молекулярні механізми – чому це відбувається саме так, чому саме в середньому віці відбуваються серйозні вікові зміни, які надалі прискорено прогресують. Наступний крок – як впливати на те, аби це відбувалося якомога повільніше, аби вікові зміни наставали якомога пізніше. Треба провести ще багато досліджень, аби щось сказати з певною достовірністю. Ми думаємо, що вплинути можна. Є певні гіпотези, які потребують перевірки і експериментального підтвердження».
Ще один міжнародний, українсько-румунський проєкт у галузі сучасної біомедицини – “Персоналізовані підходи для попередження ожиріння та діабету – спільна румунсько-українська програма отримання та поширення знань про здоров’я (PrePOD)”, який фінансується Європейським союзом і співфінансується нашим університетом (http://www.prepod.org.ua/). Загалом на його виконання виділено 130 тисяч євро на півтора року. Мова йде про те, як немедикаментозно вплинути на розвиток ожиріння і цукрового діабету, аби зменшити ризики розвитку хвороби чи зменшити її інтенсивність. Тематика цього проєкту ще й наклалася на пандемію COVID19. Адже люди з зайвою вагою і діабетом перебувають в групі високого ризику захворіти, а особливо стосовно важкості перебігу хвороби. В рамках цього проєкту вибрано чотири місця в області, де науковці будуть ділитися досвідом щодо того, як запобігати розвиткові згаданих патологій. Особливо це важливо для дітей, адже саме ця група показує найбільшу динаміку зростання кількості дітей з надлишковою масою тіла, ожирінням чи навіть діабетом.
«Наша кафедра сильна наукою. Заснована офіційно у 2002 році, сьогодні це одна з найкрутіших кафедр України, якщо говорити про науку і підготовку наукових кадрів. Це єдина кафедра з курсом спеціальної англійської мови. Наші науковці провели за кордоном десятки англомовних лекцій, є авторами сотень статей англійською мовою». (Володимир Лущак читав лекції у Фінляндії, Швеції, Німеччині, Великобританії, Польщі, Бразилії, Канаді, Словенії, Мексиці, – прим. ред).
«Я несу прапор України у світі…»
«Ось тут живе наука», – говорить Володимир Лущак. І висуває шухляду шафи у робочому кабінеті.
Шухляда повна течок зі статтями англійською мовою. Переважно. Таких у кабінеті професора щонайменше 30 штук. Шухляд, не течок. Не менше дома. Десятки тисяч наукових статей, деякі прочитані по кілька разів. Інакше наука не робиться.
Автор понад 200 наукових праць, опублікованих переважно у провідних міжнародних виданнях, Володимир Лущак увійшов до престижного рейтингу ТОП-2% науковців у світі за 2019 рік. Рейтинг ТОП-2% складається аналітиками Стенфордського університету, видавництва Elsevier та SciTech Strategies. Він оцінює весь науковий результат дослідників за бібліометричними показниками, беручи до уваги такі критерії, як: індекс Гірша, кількість цитат або позицію у списку авторів тощо.
Професор Володимир Лущак займає у рейтингу найвище з українських науковців місце – 4514. Він має високі наукометричні показники: на сьогодні у базі даних Scopus індекс Гірша 38, 206 документів, які процитовані 6732 рази https://www.scopus.com/authid/detail.uri?authorId=7006070957 .
Список Топ-2% включає трохи більше ніж 160 тисяч вчених з усього світу і з усіх галузей науки, які розподілені за 22 науковими напрямками, розділених на 176 конкретних галузей.
Загалом, до рейтингу потрапило 85 науковців України, а серед них двоє науковців нашого університету – завідувач кафедри біохімії та біотехнології, професор Володимир Лущак та доцент кафедри хімії, кандидат хімічних наук Тетяна Татарчук.
«Немає української науки. Є просто її Величність Наука. Мені іноді дорікають, що я переважно публікую свої роботи в іноземних наукових журналах англійською мовою, а українською мало. Дуже важливо показувати, що Україна не тільки постачає у світ дешеву робочу силу і сировину, чи є ринком для чужої продукції, а що Україна має свою науку. Має свої мізги, які достойно конкурують на світовому науковому ринку. Я несу прапор України у світі. Наш рейтинг – мій і Тетяни Татарчук (доцентка кафедри про яку буде окрема розповідь – Авт.) – нам особисто нічого формально не додає. Ми працюємо, займаємося наукою, вчимо студентів, готуємо фахівців, шукаємо і знаходимо. Проте, це престиж нашого університету в Україні та світі. І це престиж України у світі».
